Старовинна ручна вишивка
Історичні корені мистецтва вишивки йдуть у глибину століть. Очевидно, ми ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше в історії здогадався втілити в візерунковий мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з-за недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи відносять до V ст. н. е., а зразки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше у музеях вишивок XIX ст.).
Зазвичай прикрашалися сорочки (вишиванка), скатертини, рушники. Характерний колор: червоний колір малюнка на білому полотні. Спочатку вишивка виконувала магічні цілі і служила оберегом. Нею прикрашалися ті частини костюма, через які, за уявленням наших предків, злі сили могли проникнути до тіла людини. Звідси і основне значення вишивки в давнину — охоронне. Охоронним візерунком вишивалися комір, манжети, поділ, розріз горловини. Частий сюжет вишивки ромби, ламані і прямі лінії, точки, хрести. Крім цих абстрактних зображень, часто асоційованих з сонцем, землею, водою та зерном, мотиви вишивок присутні і схематичні зображення квітів, дерев, птахів, коней, собак.
У історичну епоху Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Археологічні розкопки підтверджують поширення вишивання у стародавньому Києві. Творче спілкування з іншими народами мало певний вплив на техніку художньої вишивки майстрів Київської Русі, але в своїй основі вона залишалась самобутньою. Народ творив, знаходив і стверджував власний, оригінальний стиль. Невідомі умільці копіткою працею виробили різноманітні усталені техніки вишивання, які завдяки стійкості традицій дійшли через століття до наших днів. Звичайно, з часом майстерність вишивання вдосконалювалась. Народний досвід зберіг найтиповіші, найбільш доцільні, позначені високим мистецьким смаком зразки орнаменту, їх барвистість, вишивальні техніки.
Зазвичай прикрашалися сорочки (вишиванка), скатертини, рушники. Характерний колор: червоний колір малюнка на білому полотні. Спочатку вишивка виконувала магічні цілі і служила оберегом. Нею прикрашалися ті частини костюма, через які, за уявленням наших предків, злі сили могли проникнути до тіла людини. Звідси і основне значення вишивки в давнину — охоронне. Охоронним візерунком вишивалися комір, манжети, поділ, розріз горловини. Частий сюжет вишивки ромби, ламані і прямі лінії, точки, хрести. Крім цих абстрактних зображень, часто асоційованих з сонцем, землею, водою та зерном, мотиви вишивок присутні і схематичні зображення квітів, дерев, птахів, коней, собак.
У історичну епоху Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Археологічні розкопки підтверджують поширення вишивання у стародавньому Києві. Творче спілкування з іншими народами мало певний вплив на техніку художньої вишивки майстрів Київської Русі, але в своїй основі вона залишалась самобутньою. Народ творив, знаходив і стверджував власний, оригінальний стиль. Невідомі умільці копіткою працею виробили різноманітні усталені техніки вишивання, які завдяки стійкості традицій дійшли через століття до наших днів. Звичайно, з часом майстерність вишивання вдосконалювалась. Народний досвід зберіг найтиповіші, найбільш доцільні, позначені високим мистецьким смаком зразки орнаменту, їх барвистість, вишивальні техніки.
Історичні корені мистецтва вишивки йдуть у глибину століть. Очевидно, ми ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше в історії здогадався втілити в візерунковий мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з-за недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи відносять до V ст. н. е., а зразки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше у музеях вишивок XIX ст.).
Обычно украшались рубахи (вышиванка), скатерти, рушники. Характерный колор: красный цвет рисунка на белом полотне. Первоначально вышивка выполняла магические цели и служила оберегом. Ею украшались те части костюма, через которые, по представлению наших предков, злые силы могли проникнуть к телу человека. Отсюда и основное значение вышивки в древности — охранительное. Охранительным узором вышивались ворот, манжеты, подол, разрез горловины. Частый сюжет вышивки ромбы, ломаные и прямые линии, точки, кресты. Крім цих абстрактних зображень, часто асоційованих з сонцем, землею, водою та зерном, мотиви вишивок присутні і схематичні зображення квітів, дерев, птахів, коней, собак.
В историческую эпоху Киевской Руси искусство художественной вышивки очень высоко ценилось. Археологические раскопки подтверждают широкое распространение вышивки в древнем Киеве. Творческое общение с другими народами имело определенное влияние на технику художественной вышивки мастеров Киевской Руси, но в своей основе она оставалась самобытной. Народ творил, находил и утверждал собственный оригинальный стиль. Неизвестные умельцы кропотливой работой выработали разнообразные установившиеся техники вышивания, которые благодаря стойкости традиции дошли через столетия до наших дней. Звичайно, з часом майстерність вишивання вдосконалювалась. Народний досвід зберіг найтиповіші, найбільш доцільні, позначені високим мистецьким смаком зразки орнаменту, їх барвистість, вишивальні техніки.
Обычно украшались рубахи (вышиванка), скатерти, рушники. Характерный колор: красный цвет рисунка на белом полотне. Первоначально вышивка выполняла магические цели и служила оберегом. Ею украшались те части костюма, через которые, по представлению наших предков, злые силы могли проникнуть к телу человека. Отсюда и основное значение вышивки в древности — охранительное. Охранительным узором вышивались ворот, манжеты, подол, разрез горловины. Частый сюжет вышивки ромбы, ломаные и прямые линии, точки, кресты. Крім цих абстрактних зображень, часто асоційованих з сонцем, землею, водою та зерном, мотиви вишивок присутні і схематичні зображення квітів, дерев, птахів, коней, собак.
В историческую эпоху Киевской Руси искусство художественной вышивки очень высоко ценилось. Археологические раскопки подтверждают широкое распространение вышивки в древнем Киеве. Творческое общение с другими народами имело определенное влияние на технику художественной вышивки мастеров Киевской Руси, но в своей основе она оставалась самобытной. Народ творил, находил и утверждал собственный оригинальный стиль. Неизвестные умельцы кропотливой работой выработали разнообразные установившиеся техники вышивания, которые благодаря стойкости традиции дошли через столетия до наших дней. Звичайно, з часом майстерність вишивання вдосконалювалась. Народний досвід зберіг найтиповіші, найбільш доцільні, позначені високим мистецьким смаком зразки орнаменту, їх барвистість, вишивальні техніки.
